У всеозброєнні віри християни повинні всі разом сповідувати: війна противна Христовому вченню, яке ми сповідуємо, війна кличе до ворожнечі й зневажає любов, війна здійснює насильство, що засуджується християнською свободою, війна знецінює людську особистість, що носить образ і подобу Бога.
***
Кому подібні люди, які прагнуть війни?
Звичайно, не Тому, Хто сказав про Себе: «Я тихий і серцем покірливий» (Мф. 11, 29), а ще: «Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» (Мф. 20, 28). Ні, вони подібні до того, хто загордився і хотів бути на місці Бога.
«Якщо миротворці, каже св. Іоан Золотоуст, – сини Божі, то підбурювачі – сини диявола».
Християнство засуджує людей, які «ненавидять мир» (Пс. 119, 6), бо Христос є «Начальник миру» (Іс. 9, 6), Котрий прийшов на землю, щоб сповістити мир «далеким і близьким» (Єф. 2, 17).
***
Все це терпить наша бідна планета
На відомій картині Страшного суду великий Мікеланджело зобразив праведників і святих мучеників, які тримають перед очима Судді знаряддя своїх страт, ніби у своє виправдання. Чи не вийде так, що наша планета перед очима Бога поставить на своє виправдання, а на наше засудження свої знаряддя тортур і страт? А їй є що представити на сьогоднішній день: кривавий піт експлуатації та пригнічення людиною, сіль рясних сліз сиріт, вдів та матерів, кров безневинних дітей, старих, молодих синів та чоловіків; рани зброї та вогню воєнних конфліктів тощо. Все це терпить наша бідна планета. Її муки служать ганьбою для людей.
***
Поки існує зло як джерело ворожнечі та розділення, народ на землі не перекує мечі на орала, щоб не стати жертвою тих, хто керується злою волею і схильний зазіхати на благополуччя ближніх. Тому в окремих випадках, коли саме зло необхідно змушувати служити добру, оборонна війна має бути визнана законною. Православна Церква не може не благословити самозахист і навіть захист сторони, що зазнала нападу. У такому разі вимушена війна стає справедливою, стає єдиним засобом для відновлення зганьблених прав, і участь у ній відкриває християнинові широкі можливості до застосування заповіді: «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15, 13).
***
Без сумніву, старання залучити людство у війну служать тому, хто «спочатку згрішив»: «Дiти Божi i дiти диявола впiзнаються так: всякий, хто не творить правди, не є вiд Бога, як i той, хто не любить брата свого» (1 Ін. 3, 10). Зрозуміло, що розпалювання війни може бути справою лише дітей диявола, який «людиновбивцею був споконвіку» (Ін. 8, 44); це справа Каїна, «який був від лукавого і вбив свого брата» (1 Ін. 3, 12).
Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube!
