Святий Лазар жив у I столітті, разом з сестрами Марфою та Марією мешкав у Віфанії, що приблизно в три кілометрах на схід від Єрусалима. В Євангелії розповідається, що він був близьким другом Ісуса Христа. Зі Святого Письма також відомо, що захворівши, Лазар помер, проте Спаситель воскресив його на четвертий день після смерті, коли той вже був у гробі. Після воскресіння Лазар оселився на Кіпрі, де апостолами був висвячений на єпископа міста Кітіон (сучасна Ларнака). Там він служив та проповідував близько тридцяти років до самої смерті у 63 році. Над могилою святителя у IX столітті спорудили церкву святого Лазаря. В ній спочиває чесна глава та частина мощів угодника Божого. День пам’яті відзначається 30 жовтня та в суботу Лазареву.
В північній частині іконостасу розташована т.зв. «паломницька» ікона святого Лазаря. Її автором, ймовірно, є художник Симеон, який жив у XVII столітті. Головною характеристикою образу є радісна скорбота на лику святого. За переданням, після чотириденного смерті святий Лазар більше ніколи не сміявся. Згідно з традицією, угодника Божого зображено в архієрейському облаченні; в лівій руці він тримає Євангеліє, а правою благословляє.
Ікона, що зберігається у відтвореному робочому кабінеті Блаженнішого Митрополита Володимира, список образу з церкви у Ларнаці. Виконана методом позолоченої шовкографії на дерев’яній основі. Образ поміщено у фігурний глухий лакований кіот темно-коричневого кольору з різним підрамником золотого кольору. Образ зберігається у відновленому робочому кабінеті Блаженнішого Митрополита Володимира.
Період: 2000-ті рр.
Розміри: 14,7 х 19 х 1,5 см; з кіотом: 23,3 х 27,6 х 6 см
Матеріали: ікона – дерево, шовкографія, сусальне золото; кіот – дерево, скло
