Ікона Божої Матері «Благоуханний Цвіт» або ж «Нев’янучий Цвіт» — написана на Афоні, за іншими джерелами, у Константинополі, приблизно в 16–17 століттях. Основою образу є тексти візантійських акафістів, у яких Діва Марія та Ісус Христос порівнюється з нев’янучими і запашними квітами. На іконі, що належить до типу Одигітрія – Путеводителька, Пресвята Богородиця правицею тримає Ісуса Христа, а в лівій — білу квітку, яка символізує нев’янучий цвіт дівоцтва і непорочності Пречистої Діви, до Якої так і звертається Свята Церква: «Ти є Корінь дівоцтва і Нев’янучий Цвіт чистоти».
Ікони даного типу доволі поширені в українському іконописі, особливо на заході країни. Відома чудотворна ікона «Благоуханний Цвіт» зберігається в м. Ізмаїлі на Одещині. Вона була написана в 19 столітті місцевими мешканцями Георгієм та Марією. Їхні небесні покровителі – святі Марія Магдалина та Георгій Переможець – зображені поруч з Богородицею та Богомладенцем Ісусом. У 1937 році, на знак подяки Богородиці за зцілення їхньої дочки від тяжкої недуги, іконописці подарували образ монастирю святих Костянтина та Єлени. Після закриття обителі у 1962 році святиня перебувала у Преображенському соборі м. Болграда. З 2004 року святиню повернули до Ізмаїльського монастиря. У тому ж році зафіксовано перший випадок мироточіння. 2014 року Священний Синод Української Православної Церкви встановив місцеве шанування на честь Ізмаїльського образу «Благоуханний Цвіт» — 27 листопада.
В основній залі Музею зберігається друкована копія чудотворної ікони. Вона поміщена у рівний глухий дерев’яний лакований кіот зі склом та дерев’яним золотистим підрамником. Образ – подарунок від Одесько-Ізмаїльської єпархії УПЦ.
Рік: 2014
Розмір: 280 х 420 x 35 мм (з кіотом)
Матеріали: поліграфія, мдф
