Ікона є типовим прикладом російського іконопису кінця XIX століття. Вона демонструє популярність комбінованих образів, що складаються з кількох зображень із різними сюжетами, написаними на одній дошці як єдина ікона. Зображення групується за різними ознаками, зокрема, можуть поєднуватися лики святих та сюжети свят, які особливо шануються у певній місцевості. Подібні образи можуть бути атрибутовані як «молитовна ікона» – виконані на замовлення для особистого або сімейного користування.
Композиція розділена на чотири клейма, об’єднаних навколо центрального образу Розп’яття. У верхній частині розташовані образи Божої Матері «Казанська» і «Несподівана Радість», а також зображено Бога Отця та Святого Духа у вигляді голуба. В нижній частині – образи святителя Миколая Чудотворця і мученика Уара. В верхній частині ікони. Фон покритий сусальним золотом.
Образ зберігається у відтвореному робочому кабінеті Блаженнішого Митрополита Володимира.
Період: кінець 19 ст.
Розміри: 308 х 355 х 32 мм
Матеріал: дерево, левкас, темпера, сусальне золото.
