Традиція виготовлення литих мідних і бронзових ікон зародилася на Русі ще у домонгольський період. Зі зростанням та розвитком промислу одним із центрів мідного лиття до 17 століття залишався Новгород, особливо коли після появи старообрядницького розколу лиття ікон було припинено у всіх традиційних центрах. Проте тамтешні майстри-ливарники не забули свій промисел – саме новгородці були першими ливарниками у старообрядницькій обителі у Карелії, де давні традиції мідного лиття отримали друге народження. До середини 18 століття майстри досягли найвищих професійних навичок, а їх вироби набули художньої та технічної досконалості. Лиття відрізняється тонким виливком, прекрасним формованням, ретельним оздобленням. Це був час розквіту т. зв. «поморського лиття», яке проіснувало до другої половини 19 століття.
Серед стародавніх богородичних ікон особливе місце посідає ікона «Знамення», що походить із Софійського собору Новгорода, де у 12 столітті ід неї сталося чудо. Образ належить до іконописного типу «Оранта», тобто «Та, Яка молиться», і є поясним зображенням Божої Матері з піднятими руками. В центрі знаходиться вписане в коло поясне зображення Немовляти Христа, Який благословляє правицею. Свято на честь образу відзначається 27 листопада / 10 грудня.
Ікона, що експонується в основній залі Музею виготовлена у XIX столітті з бронзи, її лицьова сторона частково покрита емаллю синього та зеленого кольорів.
Період: 19 ст.
Розміри 54 х 59 мм
Матеріали: бронза, емаль
